Супер? Гiпер?Мега!

Великi плани друкарні

«Мега-Поліграф»

(м. Київ)

«Приватному газетному ротаційному бізнесу — років п'ять,— стверждує Володимир Заболоцький (36), директор друкарні «Мега-Поліграф».—До того газети друкували переважно державні структури, згодом почали з'являтися нові машини — їх купували, як правило, видавництва, які мали змогу власною продукцією завантажити обладнання.Так само зробило і видавництво «Мега-Збут»...

Початок

Чотири роки тому, коли видавництво «Мега-Збут» вже випускало перелік видань, серед яких — відомі «Телегід», «Твій досуг», ціни на друк газет почали зростати, в той час як вартість конкурентних видань — падати. Це був наслідок встановлення власного друкарського обладнання на деяких підприємствах, що і призвело до зменшення собівартості друкованих видань, а отже, і роздрібної ціни одного примірника газети. Аналогічним шляхом вирішило піти і видавництво «Мега-Збут», тобто створити власну друкарню,

на якій можна було б друкувати власну продукцію. Оскільки планів щодо залучення сторонніх замовлень ми спочатку не мали, то і сенсу створювати друкарню, оснащену дорогим обладнанням не було. Тому і вирішили почати з індійської ротації. По-перше, середні тиражі українських газетних видань становлять 15-25 тис. екз., тому купувати швидкісну та високопродуктивну друкарську техніку не було. Конструкція ж індійської StarLine (пізнішеCityLine) була модульною, тобто дозволяла розширювати лінію додатковими секціями у випадку необхідності. Це було доречно ще й тому, що після аналізу ринку газет, ми дійшли висновку: майбутнє — за кольоровою пресою: стрімко розвивалися видання рекламних оголошень, які саме за допомогою кольору привертають увагу потенційного покупця. По-друге, коли ми вийшли на ринок виробництва газет, вартість послуг вже визначилась, а дороге обладнання так чи інакше позначилося б на собівартості нашої продукції. Нам необхідно було максимально скоротити витрати, інакше б ми мали жорстку конкуренцію. По-третє, у мене вже був досвід роботи з індійським обладнанням — в свій час власником першої кольорової газетної машини індійського виробництва стало видавництво «Полтава», де я працював раніше. Так з'явилась друкарня «Мега-Поліграф», яка перетворилась на повністю самостійну структуру: зараз лише 30% замовлень поступає від «Мега-Прес», всі інші — замовники інших видань.

Сьогодення

Друк щоденної газети — це дуже висока відповідальність, але найголовніше — задати темп. Коли серед наших замовлень з'явилась перша щоденна газета, було важко прилаштуватися до специфічного графіку, але згодом з'явилась певна система, і поява наразі чергової «щоденки» вже не викликає суттєвих труднощів.

 Робота з клієнтами — це основне у газетному виробництві. Кожний замовник — це індивідуальність, до кожного треба знайти підхід, тому підрозділу, який б займався пошуком клієнтів, у нас поки що немає — зі всіма стосунки налагоджую сам. Ніколи не обговорюю виробничі питання по телефону — лише на зустрічах, бо особисте спілкування — це ключ до партнерства. Я гордий тим, що ми не втратили через власну помилку жодного клієнта. Виключення — «Пенсійний кур'єр»: графік виробництва газети зсунувся на чотири години, а ми підлаштуватися під нього, на жаль, не мали змоги.

 Якщо ти не впевнений в успіху, краще не починати — це мій принцип. Безпредметні розмови — це пуста витрата часу. Я людина результату, і всі мої дії спрямовані саме на його досягнення. Зараз ми друкуємо п'ять щоденних газет —«Экономические известия», «Дело», «Жизнь», «Блик» та «15 минут». Зірвати випуск жодної з них ми не маємо права — замовники очікують від друкарні чіткого виконання даних обіцянок, а у договорі з клієнтом у нас завжди окреслена наша відповідальність. До того ж чотири з зазначених видання — з іноземними інвестиціями, а такі структури набагато вибагливіші до партнера: намагаються узгодити якомога більше деталей — час початку друку, час здачі накладу тощо. Можливо, так відбуваєтсья через те, що Україну досі ще сприймають як країну з високим рівнем ризику... З іншого боку такі замовлення приємно дивують обсягами та стабільністю тиражів. В будь-якому випадку, я вважаю, співпраця з іноземними структурами нас дисциплінує — ми переходимо в зовсім інше поле гри. Тут головне — вчасно зрозуміти, коли і які потрібно робити зміни, і успіх не змусить на себе довго чекати.

Обладнання

В Україні наша друкарня поки що єдина, яка може запропонувати одночасний друк двох 16 сторінкових повноколірних газет формата А3 — всі наші башти можутьпрацювати як єдиний агрегат. Теоретично потужностей вистачає, але фактично приймати нові замовлення стає все важче. Впевненість у власних силах можлива лише за умови, якщо технічна база підприємства не викликає сумнівів, тому ми постійно розширюємо парк обладнання — з поміж іншого встановлюємо ще один фотовивідний пристрій формату В1, а також CtP-систему. До останнього часу купувати CtP-пристрій було невигідно: кінцева вартість офсетної пластини у випадку її виготовлення за традиційною технологією, безумовно, нижча. Крім того, перевивід CtP-пластин — задоволення недешеве. Втім зі зростанням кількості щоденних газет графік роботи друкарні стає все щильнішим, ми маємо встигати обслуговувати всіх без виключення, і швидкість роботи в даному випадку виходить на перший план. Що стосується якості кінцевого продукту, суттєвих переваг CtP-технології я не бачу, і якщо друкарня не має замовлень на виготовлення щоденних газет, сенсу використовувати CtP-пристрій, я вважаю, немає.

Крім модернізації ділянки додрукарської підготовки, оновлюємо парк післядрукарського обладнання: купуємо ще один, четвертий ВШРА, стекер. Врешті-решт стало зрозумілим, що автоматизована друкарська машина економить кошти, хоча спочатку інвестиції в автоматизацію обладнання я не вважав доцільними.

Оскільки нам необхідно прискорити процес друку, вкінці серпня у нас з'явитсья чергова друкарська башта Cityline — відоме європейське ім'я виробника техніки не є принциповим ні для нас, ні, судячи з усього, для наших клієнтів: якщо проаналізувати, де друкуються газетні видання з іноземними інвестиціями, всі шляхи приведуть до друкарні «Мега-Поліграф». Пакет змовлень, а не брендоване обладнання — це найкраща реклама і доказ нашої спроможності друкувати якісно.

 Завдяки чому нам вдалося цього досягти? По-перше, дякуючи новим машинам: найстарша башта Starline — виробництва кінця 2002 року. Крім того, всі вони максимально автоматизовані: оснащені сучасними опцієями комп'ютерної приладки тощо. По-друге, важливе значення має місцезнаходження друкарні — в межах міста, адже збільшення часу доставки для щоденної газети неприпустимо. І, нарешті, базу для друку газет ми готували не один рік, тому робота у нас — злагоджена та систематизована.

В процесі роботи виникають певні навички, щось не виходить — намагаємося вирішити проблему раз і назавжди. Приміром, у нас не було досвіду повноколірного друку з половинчатих ролів. Проте, призупинивши на деякий час виробництво, приблизно за добу ми остаточно розв'язали цю задачу. Часу жалітися на недоліки обладнання в нас не має, ми працюємо на результат, а він з'явиться за однієї єдиної умови — якщо друкарські машини будуть в справному стані. Період їх підготовки та виходу на друк повинний бути мінімальний, але найголовніше — стабільний, інакше зростатиме вірогідність зриву графіку. Поламки будь-якого обладнання в більшості випадків пов'язані з невірними діями людей, тому моя мета —виключити ситуації, коли одну й ту ж помилку повторють двічі. Це можливе лише за умови сумлінного відношення до своєї роботи кожного працівника без виключення.

Персонал

Багато можна розповідати, як спонукати до цього персонал, але найголовніше, я вважаю, — коли тобі не заважають робити власну справу. Тому керівникам підрозділів друкарні я надаю свободу дій: не встановлюю жорсткого контролю, не вимагаю надточної звітності про виконану роботу. Я довіряю людям, які працюють зі мною, ціную їх ініціативність і вміння приймати рішення у форс-мажорних ситуаціях. Встановлені на виробництві камери відеоспостереження покликані контролювати суто виробничий процес. Я вважаю, директор має бути в курсі того, як проходить процес на виробництві, яким він керує, бути впевненим, що все в безпеці: і працівники, і обладнання, і продукція.

Треба лише спрямувати людей в певному напрямку і корегувати їх дотримання встановленого курсу. До кожного працівника висуваються короткі та зрозумілі вимоги. Наприклад, у заступника директора по виробництву — дві цілі: витримувати графік та якість. Настанов про те, як це робити, не даю — схвалюю ініціативу, і в результаті підприємство працює безпомилково.

Нажаль, брак кадрів відчуваєтсья дуже гостро, тому, коли людина влаштовується до нас на роботу, я детально пояснюю, яким чином змінюватиметься оплата її праці в залежності від вміння робити ту чи іншу роботу — так вдається зацікавити її у довгостроковій співпраці. Подібний наглядний план виявився вдалою знахідкою —працівники «Мега-Поліграф» чітко знають, що мають робити, аби отримувати заробітну плату певної величини.

Поки що наші умови праці для багатьох залишаються привабливими — ротація персоналу мінімальна. «Мега-Поліграф» — це другій дім, в якому люди проводять більшу частину свого часу, користуються повагою, авторитетом. Така атмосфера, я вважаю, позитивно впливає на роботу підприємства загалом. Коли існує дух колективу, набагато впевненіше почуваєшься, беручи участь в тендерах. Коли механізм прогнозовано працює, їм простіше керувати і будувати плани на майбутнє.

Майбутнє

Щоб досягти успіху у газетній галузі, треба відчувати ринок. Головне — не зупинятися, постійно аналізувати тенденції — локальні та закордонні, — і з огляду на це купувати обладнання. Ми прагнемо трохи випереджати події —пропонувати замовникам уже сьогодні те, що їм потрібно буде завтра. Тому плануємо купити ротаційну машину, яка актуальною буде роки через три. З одного боку, щоб її запустити, необхідні великі тиражі газет великого формату. Поки що українські редакції не здатні забезпечити нас такими замовленнями. Але коли в Україніпобільшає видань з іноземними інвестиціями, тоді стане доречною саме високопродуктивна техніка. Саме такою технікою є флексомашини, застосування яких є доцільним для великих і щоденних тиражів. Проте на сьогодні український ринок досі не спроможний завантажити їх відповідною продукцією необхідних обсягів, тоді як за кордоном на газетних флексомашинах друкують переважно високотиражні, від 1 млн екз., багатосторінкові каталожні видання. Не відомо, чи стануть популярними такі видання в Україні, тому ми розглядаємо

більш традиційні варіанти.

Ми ж з самого початку створювали підприємство, послуги якого б користувалися попитом. Найголовнішим було (і залишається) правильно обрати нішу. Я вважаю, ми зробили вірний вибір — кольоровий газетний друк, зараз наша мета — тримати лідерство в цьому секторі. І мова йде не обов'язково про газети — є великий сегмент замовлень, про які рідко згадують, але вони також є продуктом газетної ротації. Скажімо, надшвидкими темпами створюються різноманітні супер-, мега-, гіпермаркети, і все частіше власні каталоги і проспекти вони друкують на газетному папері — так дешевше.

Головне — бути першим. Тільки так можна вести ринок за собою».

Записала Марина Федотова, «ДТ»

 

 

ПРО КОМПАНІЮ

Друкарня «Мега_Поліграф» (м. Київ)

Рік створення: 2002.

Власник: приватна особа.

Виробничі потужності:

додрукарські: фотонабірний комплекс Agfa AV 44 з проявником (2 од.); фотонабірний комплекс Agfa Avanta25s/OLP; машини для проявлення пластин Fugifilm PS 850 PX та IMAF 85; копіювальнi рами SACK 19 та SACK 21 формата А0.

друкарські: газетні рулонні офсетні друкарські машини StarLine S30

(4+4) та Cityline Express 35 (4+4) (3 од.);

післядрукарські: ВШРА MullerMartini: 1509 та 235 (2 од.), паперорізальна машина ADAST Maxima 107.

Чисельність персоналу: 145.

Площа виробничих приміщень: 1500 м2.

Основна продукція: кольорові газети.

Основні клієнти: «Экономические известия», «Дело», «Жизнь», «Блик», «15 минут», «Телегид», «Українська інвестиційна газета», Kyiv Post, «Работа и Учеба», «Магістраль», «Місто +» тощо.

Інвестиції в компанію на червень 2006 г.: інформація конфедеційна.